Відомості про заснування православної громади і будівництва Петропавлівського храму у місті Чернівці, що по вулиці Сторожинецька, 25.

 

Архівні документи Буковинської митрополії донесли до нас відомості про заснування православної громади у південно-захіному передмісті Чернівців, що звалось Монастирище. Ініціатором цього заходу був священик Веспансіан Корвін. Поступово він об’єднав у православну релігійну громаду 504 сім’ї, чисельністю 1875 осіб. Окрім цього отець Веспансіан купив 0,75 га землі під будівництво храму і 2 га для влаштування цвинтаря. На ділянці землі, яка була призначена для будівництва храму у 1922 році на місці майбутнього олтаря єпископом Іполитом був освячений і установлений  хрест. Проте з-за різних обставин, головним чином фінансових, будівництво парафіяльної церкви було на деякий час відкладене. Обмежились тим, що на пожертвувані людьми гроші у 1925 році була зведена каплиця на честь святителя Николая Мир Ликійських, яка до речі знаходилася на теперішній вул. Червоноармійській, напроти онкологічного Центру. 8 листопада того ж року в день пам’яті великомученика Димитрія Солунського новозбудована каплиця була освячена єпископом Іполитом і в ній по неділях проводитись богослужіння. Для потреб громади були закуплені три дзвони, богослужбові книги та інше необхідне церковне начиння. Але так, як православна громада села Монастирище з року в рік чисельно збільшувалась і каплиця уже не могла задовольняти її потреб, питання про будівництво парафіяльної церкви ставилось все гостріше.

І ось 12 січня 1936 року відбулись парафіяльні збори, на яких було обрано 50-ть осіб, які 19 січня того ж року поміж себе вибрали будівничий комітет з 15 осіб. Головою комітету став протоієрей Петро Попеску, а почесним – житель міста Чернівці, міністр праці і здоров’я в румунському уряді Іон Ністор. Помічниками протоієрея Петра Попеску були обрані Василь Грінко та Володимир Лупаштяну. Комітет вирішив на місці освяченого у 1922 році хреста побудувати красивий, оригінальний парафіяльний храм і за основу, з деякими змінами, взяв план церкви з с. Горячий Урбан, що нині знаходиться у місті Чернівці по вулиці Руській. Це своє бажання комітет висловив у проханні до митрополита Буковинського Віссаріона, який благословив будівництво нової церкви у селі Монастирище. Проект церкви розробив архітектор Буковинської митрополії Вірджіл  Іонеску.

20 травня 1936 року о 8 годині ранку з участю митрополита Віссаріона був відслужений молебень на початок будівництва і сам митрополит зробив перший штик лопатою  для траншеї фундаменту. 26 травня траншея була викопана, а до 21 червня був залитий бетонний фундамент і на свято святих апостолів Петра і Павла освячений митрополитом Віссаріоном. У вересні 1936 року було закінчено спорудження цоколя храму і почалось зведення стін. Цегла для кладки марки «Патрія» виготовлялась у Чернівцях на невеликому заводі, придбаного церковною громадою.

У 1937 році зведення стін, влаштування залізобетонного перекриття  та даху було закінчене. Будівельний ліс закуповували у селі Красноїльськ. До храму була підведений водопровід і установлене електричне освітлення.

У 1938 році бляхарі з міста Яси покрили дах оцинкований листовим залізом. Внутрішнє тинькування стін храму виконав Сабодаш Василь. Іконостас і меблі для храму були виготовлені з дуба скульптором Думитреску з міста Бухарест. Розпис іконостасу на конкурсній основі у візантійському стилі було доручено виконати живописцю Василю Худич з міста Яси. 

22 червня 1938 року митрополит Буковинський  Віссаріон виніс подяку за проведену працю голові будівничого комітету протоієрею Петру Попеску  і настоятелем храму призначив протоієрея Михаїла Русу.

Карлу Москалюку було доручено виготовити мармурову дошку з відповідним текстом про те, що в місті Чернівцях, села Монастирище, по благословенні митрополита Віссаріона і трудами протоієрея Петра Попеску та парафіян - у славу Божу споруджено церкву на честь святих Апостолів.

 6 грудня 1938 року для новоспорудженої церкви святих Апостолів митрополит Віссаріон видав Антимінс і в ній почались регулярні богослужіння.

У січні-квітні 1938 року Георгій Проданюк спорудив паперть, проте у наступному 1939 році її прийшлось переробляти з-за неякісності робіт. Так само переробляли внутрішню штукатурку. 18 жовтня 1939 року приймальною комісією був підписаний акт про здачу храму в експлуатацію, а 26 числа того ж місяці у день пам’яті великомученика Димитрія Солунського храм було урочисто освячено. Необхідно зауважити, що фінансування будівництва храму, за незначним винятком, йшло з Буковинського Релігійного Фонду.

Пройшли десятиріччя з часу  спорудження Петропавлівського храму у місті Чернівцях. За цей період відбулось багато подій: зміна держав, зміна церковного підпорядкування, прокотилась жахлива Друга світова війна. Православна Церква на Буковині зазнала жорстокого гоніння з боку атеїстичної держави і вплив Церкви на життя і діяльність віруючих людей дійшов до мінімуму.  Проте,  милістю Божою, Петропавлівська парафія і громада збереглися, її храм не зазнав закриття в часи шаленого  хрущовського наступу на Церкву (1960-1964 рр.), а  починаючи з половини 80-х років XX століття і на протязі 90-х років з благословення правлячих єпископів, і на кошти парафіян споруджена нова огорожа, установлений різьблений, живописної роботи Престол, викопана криниця, поставлено три хрести з нагоди 1000-ліття Хрещення Русі і 50-річчя спорудження храму, та крім існуючого, засновано професійний церковний хор. Крім того, у 1991-1993 роках живописцями з Почаєва храм був розписаний олійними фарбами, а також добудована котельня. У 1996-1997 роках проведений капітальний ремонт фасаду, а у 1998 році обновлена паперть і споруджений бетонний тротуар.

У XXI столітті обновлювані роботи продовжувались. У 2004-2006 роках були замінені троє дверей і одинадцять вікон. У 2007-2008 роках була знята стара покрівля, яка у багатьох місцях протікала і купола були покриті жовтим булатом, а дах церкви - синьою бляхою. На трьох куполах були установлені нові хрести, проведені підшивка бляхою і реставрування фасадів та цоколя. Навколо храму було проведено мощення тротуарною плиткою. Замість старих ринв і стічних труб, які вийшли з ладу, були установлені нові. Замість тимчасових дерев’яних сходів на хори і дзвіницю, які прослужили не менше 50-ти років і перебували у аварійному стані, був проведений монтаж металічних, а при вході на дзвіницю - поставлені нові протипожежні двері. Крім цих великих за об’ємом робіт, було змонтоване нове водяне отеплення храму, проведений ремонт стін ризниці і паламарки та установлена вентиляція. У 2008 році замість старої солеї, з коричневого граніту була поставлена нова. 2009 рік був відзначений облаштуванням тротуарною плиткою площадки для стоянки автомобілів, площадок біля криниці і хрестів та доріжок. Також була поставлена нова металічна огорожа навколо криниці. І, нарешті, в 2010-2011 роках були промиті живописні зображення у храмі, установлена сучасна вентиляція, у олтарі поновлені панелі, придбані чотири різьбленої роботи іконних кіоти, почеплені два нових панікадила, вставлені вхідні металопластикові двері і реставровані парадні, почищена і пофарбована металічна огорожа навколо території храму, і започаткована приватизація земельної ділянки.     

Через поріг парафіяльного храму за минулі 73 роки пройшли тисячі людей. Тут вони прийняли православну віру і звання християнина, навчились азбуці євангельського життя і багато з них, виконавши своє земне призначення, відійшли у блаженну вічність. Тут люди обновляли свій внутрішній душевний храм через щиросердечне покаяння і з’єднувались з своїм Господом і Спасителем у Таїнстві святого Причастя. Тут віруючі сподоблялись виховання в мирі, любові, милосерді і взаємному прощенні. Тут, у храмі Божому, вони підносили свої серця до неба, а дух свій здіймали над усім земним, буденним, скороминущим і тлінним.